Навіки в строю, навіки в серцях… Громада попрощалася з полеглим Героєм - земляком РОСТИСЛАВОМ ГОЛОВКОМ
Сьогодні, 09 квітня 2026 року, Журавненська громада розділила горе родини Головків з приводу непоправної втрати сина, чоловіка, батька, брата— воїна РОСТИСЛАВА.
У селі Сулятичі сотні людей — друзі, духовенство, керівництво громади та Сидорівського старостинського округу, односельці, жителі громади та представники Рава-Руської громади — віддали останню шану мужньому земляку, Захиснику України, Герою РОСТИСЛАВУ ГОЛОВКУ. За волю та незалежність України, за наше вільне майбутнє на рідній землі Воїн віддав найцінніше - своє життя. Віддав свої мрії, можливість разом із дружиною виховувати дітей, дочекатися онуків та бачити, як у мирі та спокої живе його рідне село.
ГОЛОВКО РОСТИСЛАВ МИРОНОВИЧ народився 14 лютого 1999 року в с. Сулятичі на Львівщині. Закінчив місцеву школу, згодом здобув професію кухаря-кондитера у Стрийському ліцеї №34. Після служби в армії працював на будівництві. Проте, коли ворог прийшов нищити нашу землю, РОСТИСЛАВ змінив робочі інструменти на зброю.
01 серпня 2024 року РОСТИСЛАВ приєднався до лав Збройних Сил України, служив інспектором прикордонної служби другої категорії - навідник оператор третього відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави третього відділу прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал». РОСТИСЛАВ був справжнім професіоналом, відважним та незламним воїном — про це свідчать дві бойові медалі, отримані за час служби. Але найбільшою нагородою для нього завжди залишалася повага побратимів. Навіть після кількох поранень, він щоразу повертався в стрій на передову, бо там на нього чекали друзі, яких він ніколи не підводив.
21 січня 2026 року життя РОСТИСЛАВА обірвалося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дворічанське Купʼянського району Харківської області.
До останнього подиху він залишався вірним обов’язку, захищаючи Україну від ворога. Його ім’я навіки вписане в новітню історію України як символ мужності, честі та самопожертви.
Для дружини наш Захисник назавжди залишиться надійним плечем і коханою людиною, для батьків — неосяжною гордістю і болем, для братів та сестри —найкращим прикладом, для друзів — справжнім щирим товаришем, для побратимів — вірним братом по зброї, а для своєї громади - символом стійкості та патріотизму. На жаль, маленька донечка знатиме свого тата - Героя лише зі світлин та розповідей близьких.
Ми не в силах вгамувати біль, який розриває серця рідних та близьких. Але вся громада сьогодні поруч — у спільній молитві, у безмежній вдячності, у кожній сльозі, що котилися по обличчях присутніх, у словах, що звучали на підтримку сім’ї.
Голова громади Василь Вітер, звертаючись до рідних Героя, подякував за виховання сина, за чоловіка та брата – справжнього патріота, який стійко та непохитно захищав свою країну, свій народ і свою родину: «Серце кожного сьогодні крається від невимовного болю за відважним земляком - таким ще зовсім молодим, щирим, добрим і завжди готовим прийти на допомогу. Осиротіла родина, осиротіла громада… Без вірного і відданого сина залишилась Україна… Найменше, що ми можемо зробити — це пам’ятати та шанувати. Пам’ятати ту надвисоку ціну, яку заплатив РОСТИСЛАВ за кожного з нас, і передавати цю пам’ять наступним поколінням. Наш земляк — навіки в наших серцях!»
Велелюдна процесія провела Героя до місця вічного спочинку на місцевому кладовищі.
Найважчі останні хвилини прощання…
Під звуки Державного Гімну України та залпи почесної варти дружині Героя передали синьо-жовтий стяг, що огортав домовину — як символ честі та незламності її чоловіка.
Віднині і назавжди РОСТИСЛАВ житиме у невгасимій пам’яті нашої громади, Житиме у наших вчинках, гідних його сили та любові до України, у нашій спільній боротьбі, що триватиме, щоб кожен день нашої свободи був вартий його великої жертви.
Вічна слава, шана і пам’ять Герою РОСТИСЛАВУ ГОЛОВКУ!
Слава Україні! Слава її Героям!
