БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ

Безбар'єрність — це підхід до організації держави, громад і простору, за якого кожна людина, незалежно від віку, стану здоров'я чи життєвих обставин, може вільно пересуватися, отримувати послуги, працювати, навчатися та брати участь у суспільному житті без зайвих перешкод і залежності від допомоги інших.

В Україні розвиток безбар'єрності розпочався після ратифікації Конвенції ООН про права людей з інвалідністю у 2009 році. Перші кроки були зосереджені переважно на нормах доступності у сфері будівництва, транспорту та надання послуг, однак тривалий час ці зміни мали несистемний характер і часто обмежувалися формальним виконанням вимог.

Ситуація почала змінюватися у 2020 році після проведення «Великої розмови про безбар'єрність» за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської. До публічного діалогу долучилися представники влади, експертного середовища, громадських організацій, бізнесу та понад 50 тисяч громадян. Це дозволило сформувати суспільний запит і окреслити ключові проблеми доступності у різних сферах життя.

Наступним кроком стало напрацювання Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору до 2030 року, яка передбачає створення рівних можливостей та вільного доступу для всіх категорій населення — зокрема людей з інвалідністю, осіб старшого віку, батьків з дитячими колясками та кожного з нас в той чи інший період життя.

В умовах війни та майбутньої відбудови України питання безбар’єрності стає особливо актуальним. Військові дії та вимушене переміщення спричинили зростання кількості людей з інвалідністю, для яких доступ до громадських місць, транспорту та послуг — це не лише питання зручності, а й базове право.

Тож важливо і необхідно створити умови, коли кожна людина, незалежно від своїх особливостей, має рівний доступ до всіх сфер життя, як фізичного, так і соціального. Це означає відсутність дискримінації та забезпечення комфорту для всіх.

Що таке безбар’єрність?

Безбар’єрність — це коли дитячий візок, милиці чи старість не є перепоною

Безбар’єрність — це коли ти можеш бути частиною суспільства, не підлаштовуючи себе під його уявлення про “норму”. Бо сильна громада — це різна громада.

Безбар’єрність — це коли ти можеш вчитися незалежно від віку, стану здоров’я чи формату навчання. Знання мають бути відкритими для всіх.

Безбар’єрність — це коли ти можеш бути онлайн на рівних умовах. А не залишатися осторонь через незручний чи непродуманий інтерфейс.

Безбар’єрність — це коли можеш працювати, коли хочеш. І коли тебе оцінюють за справу, а не за вік, стать чи стан здоров’я.

Безбар'єрність – це про філософію суспільства без обмежень, це про зміни у нашій свідомості, зокрема відмови від стереотипних суджень і узагальнень, внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім.

Журавненська громада на сьогодні уже має важливі напрацювання в напрямку безбар’єрності: створено Раду безбар’єрності, затверджено Першочерговий безбар’єрний маршрут Журавненської селищної територіальної громади, затверджено графік реалізації даного маршруту. 

Змінюймось самі і світ навколо нас!

Безбар'єрність — це підхід до організації держави, громад і простору, за якого кожна людина, незалежно від віку, стану здоров'я чи життєвих обставин, може вільно пересуватися, отримувати послуги, працювати, навчатися та брати участь у суспільному житті без зайвих перешкод і залежності від допомоги інших.

В Україні розвиток безбар'єрності розпочався після ратифікації Конвенції ООН про права людей з інвалідністю у 2009 році. Перші кроки були зосереджені переважно на нормах доступності у сфері будівництва, транспорту та надання послуг, однак тривалий час ці зміни мали несистемний характер і часто обмежувалися формальним виконанням вимог.

Ситуація почала змінюватися у 2020 році після проведення «Великої розмови про безбар'єрність» за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської. До публічного діалогу долучилися представники влади, експертного середовища, громадських організацій, бізнесу та понад 50 тисяч громадян. Це дозволило сформувати суспільний запит і окреслити ключові проблеми доступності у різних сферах життя.

Наступним кроком стало напрацювання Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору до 2030 року, яка передбачає створення рівних можливостей та вільного доступу для всіх категорій населення — зокрема людей з інвалідністю, осіб старшого віку, батьків з дитячими колясками та кожного з нас в той чи інший період життя.