Дорога у вічність… Громада віддала останню шану полеглому Герою МИКОЛІ КАЇНСЬКОМУ
Сьогодні саме небо над Журавненщиною, здавалося, застигло у німій скорботі разом із сотнями людей, які прийшли провести в останню земну дорогу свого земляка, відданого сина України — МИКОЛУ КАЇНСЬКОГО. Після героїчної боротьби на Донеччині, молодший сержант повернувся додому «на щиті», щоб знайти свій вічний спокій у рідній землі. Холодний вітер та похмура вись підкреслювали всю гіркоту та важкість цієї скорботної миті, коли громада прощалася зі своїм Героєм.
КАЇНСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ народився 23 травня 1971 року в с. Млиниська на Львівщині. Тут він закінчив школу та зростав серед рідних і друзів. Продовжив навчання у Львівському технікумі на факультеті радіоелектроніки, де здобув технічну спеціальність.
Свій професійний шлях розпочав інспектором дорожньо-патрульної служби у Жидачівському райвідділі міліції. Згодом працював за кордоном, проживав у селищі Журавно разом із сім’єю та дбав про добробут своєї родини.
З початком повномасштабного вторгнення МИКОЛА ІВАНОВИЧ, не вагаючись, повернувся в Україну та став на захист рідної землі від російського ворога. Спершу ніс службу в складі місцевої ТрО, а з 31 січня 2025 року приєднався до лав Збройних Сил України. Служив старшим водієм 1-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону військової частини А7028. Відважний, надійний воїн, що був опорою та наставником для побратимів.
30 березня 2026 року, вірний військовій присязі українському народу, мужньо виконавши свій обов’язок у бою за свободу та незалежність України, молодший сержант КАЇНСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ загинув внаслідок артилерійського обстрілу противника в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Україна втратила вірного та відданого сина, який до останнього подиху стояв на її захисті. Рідні втратили люблячого сина, турботливого чоловіка, батька та дідуся; друзі — надійного товариша, а побратими — мужнього Воїна, чия відвага була прикладом для кожного.
Сьогодні Герой вирушив у свою останню дорогу — дорогу до вічності. Віддати належну шану Воїну та схилити голови у вдячності за його жертовний чин, розділити біль втрати зі згорьованою родиною зібрались друзі, духовенство, керівництво громади, односельці та жителі громади. Громада прощалась з своїм відважним земляком – справжнім патріотом, що любив Батьківщину понад усе.
Голова громади, звертаючись зі словами співчуття та підтримки до рідних Захисника, наголосив на жертовності МИКОЛИ, який з перших днів війни не вагаючись обрав шлях воїна та став надійним щитом для своєї родини і всього українського народу. Наша вдячність Герою — безмежна, а пам’ять про його подвиг житиме у віках.
Прощальна процесія, що розтягнулася на сотні метрів, під тужливі звуки «Плине кача…» пройшла вулицями селища Журавно. Люди різного віку, знайомі та незнайомі, схиляли коліна перед домовиною, огорнутою синьо-жовтим стягом.
Після спільної молитви в місцевому храмі велелюдна колона вирушила до місця останнього спочинку Захисника на місцевому кладовищі.
Під звуки Державного Гімну та триразовий збройний залп синові Героя передали Державний Прапор України — як символ незламності батька та його вірності військовій присязі.
МИКОЛА КАЇНСЬКИЙ пішов у вічність, залишивши по собі невмирущу славу в історії нашого краю. Його ім’я тепер навіки вписане в небесне воїнство Захисників України та навіки закарбовано в нашій пам’яті і вдячних серцях.
Вічна слава і шана Герою МИКОЛІ КАЇНСЬКОМУ!
Слава Україні! Слава її Героям!
