Пам’ятаємо кожного нашого Героя! Сьогодні згадуємо відважних Воїнів, які полягли в боротьбі за Україну з російським ворогом та річниці загибелі (смерті) яких припали на січень - березень
11 років російської агресії проти України та три роки повномаштабного вторгнення – великої, важкої, визвольної війни… Війни, яка торкнулася кожного… Тисячі днів мужності, незламності, героїчного спротиву….
І впродовж кожного з цих днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб протистояти ворогу, героїчно відстоюють нашу свободу та незалежність.
У цій боротьбі ми втрачаємо вірних синів і дочок України.
Загибель кожного нашого Воїна є непоправною втратою для України, для кожної сім'ї, для кожного з нас.
Подвиг наших Захисників навіки вкарбований в історію України та вдячність і шана за жертовність і героїчний чин назавжди в наших серцях.
Ми пам’ятаємо кожного нашого Героя та вшановуємо незламність, мужність, непохитність, героїзм та безмежну відданість Україні, за яку вони віддали найцінніше – життя.
Сьогодні згадуємо наших земляків, безстрашних Героїв, які полягли і померли, боронячи Україну від російського ворога з 2014 року в зоні АТО, ООС та з початком повномаштабного військового вторгнення на нашу землю у 2022 році, річниці загибелі (смерті) яких припали на січень - березень.
У скорботі схиляємо голови та дякуємо за героїчну боротьбу!
Січень
СИСОЄВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ народився 8 квітня 1968 року в селі Сулятичі Львівської області. Односельчани пам’ятають Валерія як «радіомайстра від Бога»: всі телевізори, приймачі він справляв з закритими очима.
ВАЛЕРІЙ СИСОЄВ до 2000 року проживав у місті Стебнику Дрогобицького району, а згодом переїхав до Харкова, звідки і був призваний на військову службу зв’язківцем.
9 січня 2016 року в рідному селі бойові побратими, односельчани, жителі навколишніх сіл прощалися із бійцем АТО, солдатом 72-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України, ВАЛЕРІЄМ СИСОЄВИМ, який загинув від травм, отриманих 2 січня 2016 року в районі села Андріївка Волноваського району Донецької області.
У загиблого залишились дружина та двоє дітей.
Поховали ВАЛЕРІЯ СИСОЄВА у селі Сулятичі, де проживають його батьки.
11 грудня 2018 року на фасаді Стебницької гімназії №8 імені воїнів АТО, де навчався ВАЛЕРІЙ СИСОЄВ, урочисто відкрили меморіальну дошку Герою.
ЛУГОВИЙ МИКОЛА БОГДАНОВИЧ народився 08.01.1980 року в с.Сулятичі Журавненської громади Львівської області.
Захисник МИКОЛА ЛУГОВИЙ, солдат, водій - електрик в/ч А1736 загинув 16.01.2023 року в боях з російським ворогом у районі населеного пункту Бахмут.
23 січня 2023 року, мешканці Журавненської громади навколішки зі сльозами на очах та з молитвою зустріли свого загиблого земляка, військовослужбовця МИКОЛУ ЛУГОВОГО.
24 січня 2023 року рідні, близькі, друзі, священнослужителі, односельці, керівництво і жителі громади, військовослужбовці провели в останню дорогу Героя. З люблячим сином, братом, чоловіком, батьком прощались батьки, сестри, дружина Ірина, дочка Валентина та син Олег, котрий приїхав з фронту.
24 серпня 2023 року, в День Незалежності України, на фасаді Сулятицького КЗЗСО І-ІІІ ст. урочисто відкрили меморіальну дошку Герою ЛУГОВОМУ МИКОЛІ БОГДАНОВИЧУ, вірному сину України.
СІКОРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ народився 01.01.1980 року в с. Подорожнє, де провів дитячі та шкільні роки. Після закінчення школи навчався в Стрийському ВПУ 35, відслужив в армії. Одружився, із дружиною Оксаною прожив в шлюбі 20 років та разом виховали двох синів - Віталія та Володимира. Проживав з сім’єю в смт. Журавно.
Віддано боронячи Україну від російської навали, виконував бойові завдання в Донецькій області. Тяжка хвороба змусила проходити лікування в Дніпрі, потім продовжив лікування у Львові, де 05 січня 2024 року й перестало битися серце безстрашного Воїна.
07 січня 2024 року, в скорботі та сльозах громада велелюдно провела в останню дорогу ВАСИЛЯ СІКОРСЬКОГО та назавжди попрощалися з відважним Захисником.
Березень
КРИВЦУН ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ народився 28.04.1995 року в с.Лисків Журавненської громади.
Після закінчення 9-ти класів загальноосвітньої школи в рідному селі навчався у Львівському ВПУ дизайну та будівництва. Потім проходив строкову службу в лавах ЗСУ.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув молодий Герой, молодший сержант ВІКТОР КРИВЦУН 04.03.2022 року внаслідок кульового поранення лівої легені під час виконання бойового завдання під м.Ірпінем, Київська область.
9 квітня 2022 року у рідному селі Лисків попрощалися з мужнім Воїном, який віддав найцінніше - життя, захищаючи Україну від російського ворога.
Указом Президента України від 4 квітня 2022 року № 212/2022 Герой нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
З нагоди вшанування пам'яті ВІКТОРА КРИВЦУНА, 6 грудня 2022 року, символічно в День Збройних Сил України, відбулося відкриття меморіальної дошки у Лисківському КЗЗСО І -ІІІ ступенів, у якій він навчався.
ШЕВЧЕНКО РУСЛАН - РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ народився 24 вересня 1976 року в с. Літки Броварського району Київської області. Навчався в Літківській середній школі. По закінченні школи вступив до Київського інституту Сухопутних Військ, звідки був направлений на службу на Яворівський полігон. Прослужив у лавах Збройних Сил України п’ять років та отримав звання капітана. У 2003 році звільнився у запас.
Працював у міжнародній німецько-українській компанії ТОВ «Лойко Україна», де його цінували як високопрофесійного спеціаліста.
У 2009 році зустрів свою долю - дружину Галину, з якою прожив щасливих 13 років в місті Буча Київської області, яке так безжально розгромили вороги.
У перші дні війни привіз дружину до батьків у с.Чертіж, а сам добровільно пішов до Львівського обласного військкомату, записався в ряди української армії, був відправлений до військової частини в м.Дрогобич, а звідти на передову лінію захисту м.Харків. РУСЛАН – РОМАН ШЕВЧЕНКО пішов захищати Батьківщину від загарбників зі словами «Хто як не ми!».
Загинув Герой, капітан ШЕВЧЕНКО РУСЛАН - РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ 17 березня 2022 року в бою під Харковом під час виконання бойового завдання в бою з російськими окупантами.
У Героя залишилися дружина та матір.
21 березня 2022 року у с.Чертіж Журавненської громади, рідному селі дружини Героя, сотні мешканців громади, побратими, друзі, представники місцевої влади попрощалися із загиблим Захисником України.
МАСІН МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ народився 15 серпня 1972 року в селі Монастирець Львівської області. Потім родина переїхала в с.Володимирці, де Микола ріс і навчався у місцевій школі. У Жидачівському професійно-технічному училищі (зараз – Жидачівський професійний ліцей) здобув фах тракториста-механіка.
Одружився, виховував трьох дітей. Жив із родиною на Івано-Франківщині – в селі Довгий Войнилів.
З 2018 року воював в ООС на Донбасі.
Під час повномасштабної війни чоловік знову вирушив на фронт. Воював у складі Збройних Сил України. Під Бахмут поїхав у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Микола загинув 4 березня 2023 року в бою біля села Білогорівка на Донеччині.
Поховали захисника в селі Довгий Войнилів Івано-Франківської області.
У Миколи залишилися мама, дружина, три доньки, дві сестри, теща.
Указом Президента України №573/2023 “Про відзначення державними нагородами України” від 8 вересня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня Масіна Миколу Миколайовича (посмертно) — солдата.
25 лютого 2024 року на фасаді Володимирцівської КЗЗСО І-ІІ ст. урочисто відкрили меморіальну дошку Герою.
ДАНИЛИШИН ВАСИЛЬ БОГДАНОВИЧ народився 31.10.1987 року у селі Мазурівка Львівської області. До війни навчався в Університеті нафти і газу (кафедра інженер бурових установ).
Одружився в Івано-Франківську та разом з дружиною виховував девʼятирічного сина. У Івано- Франківську займався приватною діяльністю.
35-річний ВАСИЛЬ ДАНИЛИШИН був призваний на військову службу 15 серпня 2022 року. Позивний “Француз”, сапер 2-го інженерного-саперного відділення, військова частина А7091.
Герой загинув 6 березня 2023 року поблизу населеного пункту Невське (Луганська область) під час виконання службових обов’язків.
У Василя залишилися дружина, син, батьки і брат.
Поховали Героя 15 березня 2023 року поруч з іншими мужніми воїнами-франківцями.
16 липня 2024 року в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Захиснику України ВАСИЛЮ ДАНИЛИШИНУ на фасаді Івано-Франківського Національного технічного університету нафти і газу, в якому навчався Герой.
ХАРИК РОМАН ІВАНОВИЧ, 01.12.1976 року народження, житель с.Сулятичі, з перших днів російського військового вторгнення на територію України став на захист свої землі, своєї родини, домівки.
28 березня 2023 року солдат РОМАН ХАРИК, номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини А7015, вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області.
4 квітня 2023 року, рідні, близькі, друзі, священнослужителі, односельці, керівництво і жителі громади, військовослужбовці провели в останню дорогу Захисника України РОМАНА ХАРИКА, Сотні людей прийшли попрощатися з Героєм, висловити свою повагу і шану мужньому бійцю, вклонитися жертовності Воїна, схилити голови перед відданим сином своєї землі.
24 серпня 2023 року, в День Незалежності України, на фасаді Сулятицького КЗЗСО І-ІІІ ст. урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому Герою ХАРИКУ Роману Івановичу.
ЧЕПА ІВАН ФЕДОРОВИЧ народився 15.01.2005 року в селі Протеси, де провів своє дитинство, юність та шкільні роки. Після закінчення Протесівського КЗЗСО І-ІІ ст. навчався в Калуському вищому професійно - технічному училищі №7.
19-річний юнак прийняв рішення стати на захист рідної землі від російського окупанта та з листопада 2023 року проходив військову службу за контрактом у складі Третьої штурмової бригади. Обірвалось молоде життя відважного Воїна ІВАНА ЧЕПИ 21.03.2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Авдіївка Донецької області.
27 березня 2024 року у с. Протеси рідні, близькі, друзі, духовенство, керівництво громади та старостинського округу, депутати, побратими, односельці, представники першого відділу Стрийського РТЦК та СП (м. Жидачів) і сотні вдячних жителів громади провели в останню земну дорогу полеглого Героя.
Герої не вмирають! Вони стають нашою честю, славою і гордістю!
Вічна пам’ять та шана відважним Захисникам!
Слава Україні! Слава її Героям!
