Вшановуємо пам'ять наших Героїв. У селі Володимирці урочисто відкрили меморіальну дошку полеглому земляку, відважному Герою АНДРІЮ ЗВАРИЧУ
Сьогодні, 18 грудня 2024 року, на фасаді Володимирцівського КЗЗСО І-ІІ ст. урочисто відкрили меморіальну дошку в пам’ять про полеглого земляка, безстрашного Захисника ЗВАРИЧА АНДРІЯ СЕМЕНОВИЧА, який за Україну, за її волю поклав своє молоде життя.
ЗВАРИЧ АНДРІЙ СЕМЕНОВИЧ народився 03.02.1989 року в с.Володимирці, Закінчив 9 класів Володимирецькоі ЗОШ, здобув спеціальність електрика в Стрийському коледжі. Працював на «Леоні» м.Стрий, а на протязі останніх восьми років працював на ЖЦПК в Жидачеві майстром-електриком. Проживав з батьками в селі Володимирці.
17 січня 2024 року в складі 67 окремої механізованої бригади ЗСУ АНДРІЙ ЗВАРИЧ став на захист України від російської навали. Виконуючи бойові завдання в Донецькій області, 30.08.2024 року отримав тяжке поранення під Покровськом. Проходив лікування в Києві, та, на жаль, 20 вересня 2024 року перестало битися серце Воїна. 23 вересня 2024 року Журавненська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, безстрашного Захисника.
На подвір’ї школи, де навчався АНДРІЙ ЗВАРИЧ, сьогодні велелюдно зібралися рідні та близькі, друзі, односельчани, духовенство, керівництво громади та старостинського округу, депутати, жителі громади, педагогічний колектив та учні навчального закладу, щоб віддати шану та увіковічнити жертовний подвиг вірного та відданого Захисника України. Присутні запалили лампадки та поклали квіти до меморіальної дошки, яка стала безсмертним символом пам'яті Героя.
Настоятель місцевого храму отець Петро освятив пам’ятний знак АНДРІЮ ЗВАРИЧУ та відслужив панахиду за душу спочилого Воїна. Про біль та горе втрат, які сьогодні знедолили наші родини, нашу Україну, про вдячність за захист та про молитву та вічну пам'ять про наших загиблих Героїв наголосив у своїх словах до присутніх о.Петро.
Звучало багато скорботних і теплих слів про молодого Захисника, адже АНДРІЙ був люблячим сином та турботливим братом, хорошою, чесною та доброю людиною, надійним товаришем та справжнім, вірним та мужнім воїном.
Голова громади Василь ВІТЕР, звертаючись зі словами подяки та шани до рідних Героя, зазначив: «Страшну рану в Ваших серцях від непоправної втрати найріднішої людини неможливо загоїти ніякими словами... Та нехай наша шана, вдячність та вічна пам'ять про подвиг АНДРІЯ, полегшить Ваш біль. Низький уклін Вам, батьки, за виховання справжнього патріота, вірного Захисника України! Доземно вклоняємося та дякуємо нашому Герою за любов до України, за наш захист, за відвагу у воїнстві, за жертовний чин. Саме на таких Героях як АНДРІЙ ЗВАРИЧ і тримається наше сьогоднішнє життя та наше майбутнє. Наш святий обовʼязок – завжди пам’ятати якою високою ціною ми здобуваємо перемогу та передати пам'ять про наших Героїв наступним поколінням».
Мати АНДРІЯ Любов Євгенівна поділилась своїм болем та тугою, що щодня огортають її материнське серце за сином – найкращим, чесним, добрим, щирим, працьовитим, турботливим, та прочитала вірш Миколи Ярошенка, присвячений світлій памяті АНДРІЯ - вірного та мужнього Воїна.
І знов земля прощається… із сином.
Яскпаве сонце світить в небесах.
Хмарки печальним журавлиним клином…
Пливуть на захід, визначивши шлях.
Зібрався люд великої громади
Із рідного села та ближніх сіл,
Щоб до загиблого… поближче… стати…,
Відклавши купу термінових діл.
ВІН – захищав наш спокій, сон і волю!
Ризикував собою… і життям,
Терпів незручності й пекельні болі…
Межи буттям… знаходячись… і … небуттям…
Із ПТУРСУ нищив танки, БеТееРи,
На їх позиції, що йшли із всіх сторін.
Живцем горіли в них кацапські кавалери…
Із трьох бійців складався їх загін.
І ось крильми… махнула… смерть… раптово…
І світ… померк… назавжди… у очах…
Він так хотів… вернутись… до нас… знову…
Не зміг… лишився… в смерті… у руках…
Яка була прекрасна ця людина!!!
Він був електриком від Бога у людей.
Всіма цінилась кожна з ним хвилина!
А скільки планів було, а ідей!..
Тому й зійшлися люди попрощатись…
Віддати шану і належну честь…
У кожного є привід привітатись!..
І вдячних слів сказать багато єсть…
Земля хай буде пухом цій людині,
Небесне Царство прийме як свого.
Підтримку, співчуття висловлюєм родині…
Ми ж – будем пам’ятати й завжди любить його.
Микола Ярошенко, м.Київ.
Слова підтримки та вдячності висловив також директор школи Петро Кунда та підкреслив, що АНДРІЙ для усіх нас завжди буде взірцем патріотизму, мужності та незламності.
Щирі, зворушливі слова подяки полеглому Герою лунали від учнів школи та його памяті присвячувались патріотичні пісні у виконанні церковного хору с.Володимирці. На завершення урочистого мітингу – реквієму церковний хор виконав Духовний Гімн України «Боже великий, єдиний».
Світла пам'ять і шана нашим Захисникам!
Кожного разу освітянську родину та учнів Володимирцівської школи зустрічають і проводжають мужні випускники, полеглі Герої - ІГОР БАБІНЧУК, МИКОЛА МАСІН, ВОЛОДИМИР ІВАНИК, ІВАН ШЕМЕНЄВ, ОКСАНА ДЕМЧУК. Серед них, відтепер, і АНДРІЙ ЗВАРИЧ.
Пам’ятні знаки, встановлені на честь наших відважних Героїв, слугуватимуть надійним спомином для теперішніх і майбутніх поколінь про життєвий шлях і героїчну боротьбу наших Захисників.
Герої живі, поки живе пам’ять про них!
Слава Україні!
Героям Слава!
