Меморіальну дошку на честь полеглої Героїні ОКСАНИ ДЕМЧУК урочисто відкрили в с.Володимирці
У День Незалежності України, 24 серпня 2024 року, на фасаді Володимирцівської КЗЗСО І-ІІ ст. урочисто відкрили меморіальну дошку полеглій Героїні, Захисниці України, ОКСАНІ ДЕМЧУК.
У цей день віддати шану Героїні, засвідчити велику вдячність за відданість Україні, за жертовну боротьбу, за неймовірну мужність та відвагу, чисельно прийшли рідні та близькі, друзі, побратими та посестри, односельчани, керівництво громади та Володимирецького старостинського округу, духовенство, жителі громади.
У місцевому храмі отець Петро відслужив Святу Літургію до Дня Незалежності України та за всіма загиблими Героями України. Помолились також за полеглих Захисників і біля могили Січових Стрільців, після чого усі присутні вирушили на подвір’я школи, щоб прийняти участь у відкритті пам’ятного знаку полеглій Героїні, відчайдушній, сміливій, рішучій «Гуцулці» ОКСАНІ ДЕМЧУК.
ОКСАНА ДЕМЧУК народилася 20 жовтня 1988 року в с.Подорожнє, проживала з батьками в с. Володимирці. Добра, щира, порядна, завжди скромна, ввічлива, усміхнена, готова в усьому та всім допомогти дівчина. Мужня Захисниця, вірна дочка України, яка у вирішальний для держави час без вагань стала на захист своєї землі, бо любила Україну понад усе та бажала якнайшвидше звільнити її від рашистської нечисті.
З 06.01.2023 року ОКСАНА ДЕМЧУК, віддана військовій присязі на вірність українському народу, захищала територіальну цілісність та державний суверенітет України, її свободу та незалежність в складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Стрілець, помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7077 на псевдо «Гуцулка», відчайдушна, кмітлива, наполеглива, смілива, справжній воїн, надійна посестра... Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 27.09.2023 року за заслуги перед народом України нагороджена нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
ОКСАНА ДЕМЧУК загинула 03.05.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області. .Загинув разом з ОКСАНОЮ і її коханий хлопець Олександр, з яким разом служили та будували спільні плани. 7 травня 2024 року Журавненська громада велелюдно, у сльозах та скорботній молитві, попрощалась з мужньою Захисницею.
За вільне майбутнє української нації хоробра Героїня віддала найдорожче - власне життя. ЇЇ ім’я, як і імена всіх полеглих Героїв - це імена подвигу, відваги, самопожертви та вірності Україні. Ці імена назавжди залишаться в наших серцях та не повинні забутися майбутніми поколіннями. Тож пам’ятна дошка, встановлена на честь нашої Героїні ОКСАНИ на фасаді навчального закладу, де вона здобувала освіту, слугуватиме надійним спомином для теперішніх і майбутніх поколінь про життєвий шлях і героїчну жертовну боротьбу нашої Захисниці.
Отець Петро освятив меморіальний пам’ятний знак та провів поминальну панахиду.
Звучало багато скорботних і теплих слів на адресу Героїні. Світлу постать ОКСАНИ всі згадували з особливим трепетом та щирістю.
Голова громади Василь ВІТЕР, звертаючись зі словами подяки та шани до рідних Героїні, зазначив: «Неймовірно велика та гірка ціна нашої свободи та незалежності - життя відважних, свідомих і патріотичних Захисників, вірних синів і дочок України. Це їхня жертовна офіра в українську Перемогу. Доземно схиляємо голови перед нашою молодою героїчною землячкою ОКСАНОЮ та дякуємо за безстрашність, мужність, за гідність, за жертовний чин. Наша Героїня продовжує жити в нашій пам’яті та вдячних серцях».
Слова вдячності висловив також директор школи Петро Кунда та підкреслив, що ОКСАНА завжди буде для усіх нас взірцем патріотизму, мужності та незламності.
Сестра ОКСАНИ Марія поділилась своїм болем, який огортає її серце щодня уже 4 місяці, відколи не стало ОКСАНИ, бо немає найріднішої людини, доброї, щирої, турботливої, найкращої хресної мами та тітки її дітей, за яку тепер може тільки молитися…
Бойова посестра Євгенія, говорячи про ОКСАНУ, згадувала: «Наша ОКСАНА була гордістю нашого батальйону, справжнім воїном, якого важко зустріти у житті. Впевнена та безстрашна. Вірна і надійна бойова подруга, рішуча, кмітлива, смілива. Усі ми пишалися своєю «Гуцулкою»… Це болюча втрата для усіх нас, за яку обов’язково заплатять наші вороги. Не забудемо! Не пробачимо!»
Біль та смуток огортали серця і душі всіх, хто знав та любив ОКСАНУ.
Біль втрати найрідніших неможливо загоїти. Та наш святий обовʼязок – завжди пам’ятати цю велику жертву та якою ціною ми здобуваємо перемогу.
Після завершення урочистого відкриття пам’ятного знаку всі присутні вирушили до кладовища, де отець Петро відслужив панахиду за Героями, похованими в с.Володимирці, які поклали душу і тіло за Україну, за наше щасливе майбутнє на своїй вільній землі.
Герої не вмирають!
Полеглі воїни з неба продовжують охороняти рідну землю. І ми перед ними у вічному боргу.
Слава Україні! Слава її Героям!
