Найвища плата за нашу волю та майбутнє - життя… У Володимирцях попрощались з молодою землячкою, вірною дочкою України, відважною Героїнею ОКСАНОЮ ДЕМЧУК
Страшний біль втрат… Втрат найкращих, найвірніших синів і дочок України, тих, хто без вагань став до її оборони від клятого російського окупанта. Неймовірно боляче вкотре і вкотре прощатися з Героями нашої землі, які віддають життя за неї, за український народ, поповнюючи лави безсмертного Небесного війська...
Сьогодні, 7 травня 2024 року, Журавненська громада велелюдно, у сльозах та скорботній молитві провела в останню дорогу молоду землячку, мужню Захисницю, відчайдушну, сміливу, рішучу «Гуцулку» - ДЕМЧУК ОКСАНУ ВОЛОДИМИРІВНУ.
У селі Володимирці, де проживала Захисниця і звідки пішла захищати свою землю від російського ворога, зібрались друзі, побратими, односельчани, духовенство, керівництво громади та Володимирецького старостинського округу, представники першого відділу Стрийського РТЦК та СП (м. Жидачів), мешканці громади, щоб розділити страшне горе з рідними та віддати шану та доземний уклін мужній Героїні за жертовний чин.
Не передати словами біль і тугу, що огорнули всіх, хто знав і любив ОКСАНУ … Неможливо осягнути непоправний біль втрати для найрідніших… Не стало люблячої сестри, доброго і щирого друга, надійного побратима…
ДЕМЧУК ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА народилася 20 жовтня 1988 року в с.Подорожнє, проживала з батьками в с. Володимирці. Навчалась 9 років в Володимирцівській ЗОШ, 10 та 11 клас – в Журавнівському КЗЗСО школі-ліцеї. Після закінчення школи в Стрийському художньому ліцеї здобула професію реставратора. Працювала на «Леоні» м. Стрий, потім в Польщі.
Зі школи Захисниця мріяла про військову кар’єру. З початком повномаштабної війни ОКСАНА ДЕМЧУК повернулася в Україну, щоб захищати рідну Батьківщину.
З 06.01.2023 року Захисниця, віддана військовій присязі на вірність українському народу, стояла на захисті територіальної цілісності та державного суверенітету України, її свободи та незалежності в складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Стрілець, помічник гранатометника на псевдо «Гуцулка», відчайдушна, кмітлива, наполеглива, смілива... Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 27.09.2023 року за заслуги перед народом України нагороджена нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
На війні ОКСАНА знайшла своє кохання Олександра з селища Липівка Стрийського (колишнього Миколаївського) району. Один рік разом на війні, разом йшли на бойові завдання, разом були у відпустці, разом будували плани на спільне щасливе сімейне життя…
Клята війна забрала життя відважних молодих Героїв. 03.05.2024 року ОКСАНА ДЕМЧУК, стрілець - помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7077, загинула під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області. Противник здійснив ураження засобами ПТКР, внаслідок чого вибухнув автомобіль, в якому ОКСАНА разом з Олександром повертались з позиції до місця тимчасової дислокації.
Не стало мужньої Захисниці з великим українським серцем, в якому горіло полум'я любові до рідної землі та рішуче бажання звільнити її від рашистської нечисті.
Не стало доброї, щирої, порядної, завжди скромної, ввічливої, усміхненої, готової в усьому та всім допомогти дівчини…
Голова громади Василь Вітер, висловлюючи слова шани та вдячності Захисниці, щирі слова співчуття рідним і близьким, зазначив: «Загибель нашої землячки, відважної Героїні ОКСАНИ ДЕМЧУК – це не тільки невимовний біль родини, це втрата і біль усієї громади, усієї України. Вірна дочка України, патріотка, безстрашна, смілива, справжній воїн, з вірою в неминучу перемогу над ненависним ворогом, що прийшов нищити нашу землю, яка невтомно стояла на захисті рідної країни, всіх нас. Доземно вклоняємось нашій Захисниці за жертовний чин! Не забудемо і ніколи не пробачимо рашистам забрані життя наших синів і дочок, не зміліє наш гнів та відплата за все те страшне горе, яке приносять окупанти до наших родин. Назавжди в наших серцях житиме пам'ять про героїчний подвиг Захисниці України ОКСАНИ ДЕМЧУК!»
Бойова посестра Євгенія, говорячи про ОКСАНУ, вірну і надійну бойову подругу, згадувала: «Наша ОКСАНА була справжнім воїном, якого важко зустріти у житті. Вона ніколи не любила поблажок та привілеїв, як «для жінки». Нарівні з чоловіками чергувала на бойових позиціях та облаштовувала їх. Усі бойові завдання ОКСАНА виконувала на рівні з усіма побратимами. На війні від неї завжди віяло впевненістю, вірою та позитивом. Усі ми пишалися своєю «Гуцулкою»… Про її безстрашність, рішучість, кмітливість, сміливість говорить нагорода, яку отримала за заслуги перед народом України - нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Важко повірити, що її уже немає з нами. Та знаємо, що болючу втрату наших побратимів та посестр перетворимо в праведну лють проти наших ворогів, які заплатять за забрані молоді життя наших Воїнів».
У мить останнього прощання на цвинтарі звучав Державний Гімн України та постріли пам’яті.
Вічна слава, пам’ять та вдячність безстрашній Захисниці ОКСАНІ ДЕМЧУК!
Герої не вмирають!
Слава Україні! Слава її Героям!
