Молитва, сльози, слова вдячності … Журавненська громада попрощалась із Героєм - земляком РОМАНОМ КУЦИКОМ
Наші мужні Воїни сьогодні стійко, незламно, віддано, до останнього подиху боронять Україну, усіх нас від російського ворога.
Кожен Воїн - це історія відваги і нескореності…
Кожен наш загиблий Воїн - це наш нескінченний біль, наше спільне горе. Це незагоєні рани в наших серцях…
Та, водночас, це вічна вдячність, шана та пам’ять за заплачену найвищу ціну в ім’я України, рідного народу – віддане життя.
Велелюдно, з молитвою, не ховаючи гірких сліз, попрощалась сьогодні, 30 квітня 2025 року, громада з відважним Героєм – земляком РОМАНОМ КУЦИКОМ, уродженцем селища Журавно. Рідні, близькі, духовенство, друзі, керівництво громади, односельці, представники першого відділу Стрийського РТЦК та СП (м. Жидачів), жителі громади прийшли віддати шану полеглому Захиснику та доземно схилити голови, дякуючи за жертовний захист.
КУЦИК РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ народився 24.10.1979 року в смт. Журавно Львівської області. Закінчив Журавнівську середню школу. Працював в Журавненському тубсанаторію. Не одружений.
17 червня 2024 року РОМАН став на захист України від російської навали в лавах ЗСУ.
Захисник України, сержант КУЦИК РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ, гранатометник гірсько - штурмового відділення гірсько - штурмового взводу гірсько - штурмової роти військової частини А3892, загинув 23.04.2025 року внаслідок артилерійського обстрілу в ході ведення бойових дій з російським ворогом в районі населеного пункту Виїмка, Бахмутського району, Донецької області.
Війна безжально забрала молоде життя та обездолила ще одну українську родину. Страшний, непоправний біль втрати для старенької матері, сестри, братів, для близьких та друзів, односельчан… Не вщухатиме жаль за Романом у всіх, хто знав його, як скромну, щиру, добру, чуйну людину, вірного товариша, відважного Воїна - побратима…
Отець Роман, висловлюючи співчуття родині полеглого Героя, наголосив, що тільки завдяки силі духу, стійкості, вірності Україні наших воїнів, таких, як РОМАН, ми боремося і наша Україна залишається вільною. Говорив про жертовність Захисника, про біль втрати, який з рідними розділяє уся громада.
Голова селищної ради Василь Вітер від імені усієї громади промовляючи слова підтримки рідним та близьким Героя, дякуючи за відданого сина України, підкреслив: «Ми всі сьогодні об’єднані спільним горем, бо загинув наш мужній Захисник, наш земляк, якого ми всі любили та поважали. Плаче старенька мати, плачуть любляча сестра та брати… Немає слів, які могли б розрадити та зменшити біль, що розриває серця рідних….Але є наша пам’ять. Є наша щоденна вдячність. Вдячність нашому РОМАНУ за справжню любов до України, до рідного народу, бо немає більшої любові, ніж та, коли віддаєш життя за своїх ближніх. Вічна шана РОМАНУ КУЦИКУ та всім полеглим Героям!»
Серця присутніх стискались від болю, а в очах бриніли сльози від прочитаних прощальних слів, які від імені Героя, озвучила Ірина. Ковалишин:
«Дорогі мої сестри – рідні й двоюрідні,
племінники і братчики мої,
та найдорожча матінко старенька,
яку я залишив на самоті.
Сусіди, друзі, всі знайомі –
прощавайте, не забувайте,
згадуйте в молитвах ви мене.
Сьогодні я прощаюся із вами,
відходжу в вічність на усе.
Така судьба…
Прожив я дуже мало,
але і користь я приніс,
я захищав як міг рідненьку землю,
і від ворожої руки поліг.
Моліться і за тих, які воюють,
бо Господь Бог поможе в боротьбі.
Майбутнє ваше покоління
нехай живе у мирі і добрі!»
Слова пісні «Пливе кача…» відкликувались тугою в серцях людей, які велелюдною процесію проводжали свого Героя до місця останнього спочинку на місцеве кладовище…
У мить останнього прощання зі словами розради та підтримки до рідних та присутніх звернувся військовий капелан 109 окремого гірсько – штурмового батальйону 10 окремої гірсько – штурмової бригади «Едельвейс», в якому служив РОМАН, Руслан Матвієнко:
«Не залишилось жодної родини, яку б не торкнулася ця кривава війна. Гинуть кращі сини та дочки України, плачуть матері, дружини, діти… Плаче вся громада, вся Україна… У наших серцях — незагоєна рана… Але також — гордість. Безмежна, глибока, справжня. Гордість за РОМАНА, бо він справжній Герой, який до останнього захищав свою країну, весь український народ. Гордість за всіх тих Воїнів, які полягли за Україну. І сьогодні ми мусимо не стояти осторонь боротьби, а робити все, щоб відстояти своє: свою мову, свою культуру, свій дім, свою землю. Якщо ми будем відчувати кожен на собі відповідальність, що від нас тут залежить, як буде там, на фронті, то разом вистоїмо та здолаємо ворога.
Подяка тобі, Воїне, за те, що ти зробив для усіх нас і для нашого майбутнього.
Дорога мамо, ніякі розрадливі слова сьогодні не зможуть вгамувати біль Вашого серця. Вони не повернуть Вам вашого сина, так як і Вам, сестро та брати, вашого брата. Але так склалося, що Господня воля сьогодні покликала його до себе, завершився його земний шлях, який був нелегкий і тернистий, бо перебувати на війні - це болюча хресна дорога. Розділяємо разом з Вами цей біль та ніколи не забудемо нашого Героя. Спочивай з миром , воїне РОМАНЕ!»
Прощання із Захисником України завершили почесною сальвою та спільним виконанням Гімну України.…
Вічна пам’ять і слава Герою РОМАНУ КУЦИКУ!
Слава Україні! Слава її Героям!
