Громада віддала останню шану Герою СТЕПАНУ ВІТРУКУ
Сьогодні, 9 вересня 2026 року, Журавненська громада чисельно зібралася, щоб віддати гідну шану та провести в останню земну дорогу свого земляка, мужнього Захисника України – СТЕПАНА ВІТРУКА. Після героїчної боротьби на Донеччині молодший сержант повернувся додому «на щиті», щоб знайти вічний спокій у рідній землі.
ВІТРУК СТЕПАН ЗІНОНОВИЧ народився 9 січня 1982 року в селищі Журавно. Тут він зростав, відвідував місцеву школу. Після закінчення 9 класу вступив до Львівського технікуму легкої промисловості, де здобув спеціальність «механік швейних машин». Успішно закінчивши навчання влаштувався на роботу у швейну майстерню в рідному селищі.
У 2002 році пройшов строкову військову службу у Чернівцях. Згодом переїхав до Львова, де протягом кількох років працював у сфері ремонтних робіт, здобувши повагу за працьовитість та майстерність. Одружився, народилося двоє діток - син Марко та донечка Яна.
7 березня 2025 року СТЕПАН ВІТРУК був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у військовій частині А4765. Досвідчений та відповідальний боєць, він виконував обов’язки командира відділення - командира машини 3 відділення морської піхоти 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти 3 батальйону морської піхоти.
З 15 жовтня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти. До останнього в серцях близьких жила надія, проте наприкінці літа 2026 року надійшла трагічна звістка. Вірний військовій присязі та українському народові, мужньо виконуючи свій обов’язок із захисту Батьківщини, відважний Захисник загинув поблизу населеного пункту Балаган Донецької області.
Україна втратила відданого сина, який стійко та незламно стояв на її захисті.
Рідні втратили люблячого сина, турботливого батька двох дітей, про яких він завжди ніжно дбав. Родина, друзі, односельці та колеги залишилися без надійного товариша, доброго, щирого, працьовитого, ввічливого, виваженого та цілеспрямованого, якого любили та поважали.
Громада прощалася зі своїм відважним земляком - Героєм і в скорботній молитві дякувала йому за жертовний чин та захист.
Голова громади Василь Вітер, звертаючись зі словами співчуття та підтримки до рідних Захисника, наголосив на безмежній вдячності СТЕПАНУ, який став надійним щитом для своєї родини і всього українського народу: «Пам’ять про його подвиг житиме у віках. Для кожного з нас він є прикладом стійкості та патріотизму».
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду» — це слова, в яких закарбовано сутність і дух українців. Ці слова — про нашого побратима, морського піхотинця, молодшого сержанта СТЕПАНА ВІТРУКА», - так про Героя говорили побратими, які приїхали віддати йому останню шану.
«Він до останнього подиху воював із честю і з честю загинув на полі бою, як справжній морський піхотинець. Своїм життям, а не словами, він довів свою відданість Україні. Ми мали за честь бути в одному строю із СТЕПАНОМ. Він навіки залишається в строю, в нашій родині. Вічна слава і честь тобі, побратиме!»
Морські піхотинці також висловили співчуття родині та запевнили у своїй подальшій підтримці.
Велелюдна процесія провела Героя до місця вічного спочинку на місцевому кладовищі.
Під звуки Державного Гімну України та залпи почесної варти матері Захисника передали синьо-жовтий стяг, який огортав труну, — як символ честі та незламності її сина.
Для збереження вічної пам’яті, за найвеличнішу жертовність заради України, побратими передали родині прапор морської піхоти та берет морського піхотинця.
Смерть не владна над пам’яттю. Наш земляк навічно залишається серед нас. Він житиме в наших думках, молитвах та щоденних вчинках, гідних його сили та любові до України. Його подвиг зобов'язує кожного з нас працювати на совість і тримати стрій у цій боротьбі. Ми повинні зробити так, щоб кожен день вибореної свободи був вартий тієї ціни, яку заплатив наш Герой.
Вічна слава, шана і пам’ять Герою СТЕПАНУ ВІТРУКУ!
Слава Україні! Слава її Героям!
