З шаною зустріли й попрощалися з мужнім воїном, Героєм ВАСИЛЕМ БЕГЕЄМ
Молитва, сльози, схилені коліна - так зустрічала громада свого земляка «на щиті» ВАСИЛЯ БЕГЕЯ, дякуючи йому за військовий чин і найвищу жертву заради України і майбутнього рідного народу. Жителі селища Журавно та села Володимирці запалили вогники пам’яті і встелили квітами дорогу, якою рухався кортеж з тілом Героя.
Повертався Захисник до своїх витоків, до рідного села Подорожнє, отчого дому…
БЕГЕЙ ВАСИЛЬ БОГДАНОВИЧ народився 18 березня 1978 року в с.Подорожнє Жидачівського району. Закінчив 9 класів місцевої школи і вступив до Жидачівського ПТУ, де здобув професію тракториста. Працював у рідному селі помічником комбайнера в місцевому господарстві, а згодом — за кордоном.
27 січня 2026 року ВАСИЛЬ став на захист Батьківщини від російських окупантів у лавах Збройних Сил України. Служив старшим солдатом-вогнеметником першого механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А4962.
17 червня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Любицьке, Запорізького району, Запорізької області воїн загинув, віддавши своє життя за Україну, її свободу та майбутнє.
Герою назавжди 48…
Велелюдно зустріли траурний кортеж при в’їзді в с.Подорожнє, щоб разом провести полеглого Героя в його останню земну дорогу, віддати останню шану земляку, який мужньо обороняв нас усіх від ворога.
Священнослужителі відслужили панахиду за полеглим Воїном, після чого процесія пішою ходою вирушила через усе рідне село Героя.
Спільна молитва продовжилася у місцевому храмі, де відбувся парастас та чин похорону. Очолив заупокійне богослужіння отець Йосиф із села Любша. Разом із духовенством та всіма присутніми він молився за упокій душі Героя, чий земний шлях завершився занадто рано, але став прикладом найвищої любові до Батьківщини.
Голова громади Василь Вітер, звертаючись зі словами співчуття та підтримки до рідних Захисника та усіх присутніх, наголосив на відвазі та незламності ВАСИЛЯ, який став надійним щитом для всього українського народу. Наша вдячність Герою — безмежна, а пам’ять про його подвиг житиме у віках.
Далі багатолюдна процесія вирушила до рідного подвір’я Захисника. Це було прощання з домом, де він зростав, любив і мріяв про мирне майбутнє. На подвір'ї отці відслужили ще одну панахиду.
Останнім маршрутом земного шляху Героя стала дорога до цвинтаря, де священники відправили завершальну панахиду.
Під звуки Державного Гімну та трикратний військовий залп тіло захисника віддали землі.
Синьо-жовтий стяг, яким була укрита труна і за який Воїн боровся до останнього подиху, військові передали його племінниці Мар’яні. Цей прапор тепер стане вічним символом мужності їхнього роду та невимовної гордості за свого Героя.
Ім’я Героя відтепер вписане в небесне воїнство Захисників України та навіки закарбоване в нашій пам’яті й у вдячних серцях.
Вічна слава і шана Герою ВАСИЛЮ БЕГЕЮ!
Слава Україні! Слава її Героям!
